Наші батьківські збори

Батьківські збори на тему: Вікові проблеми підлітків

Тема:
Вікові проблеми підлітків.

Мета: познайомити батьків з психологічними віковими особливостями підлітків; обговорити з батьками основні проблеми, з якими стикаються діти у підлітковому віці; допомогти батькам визначити правильні методи виховання підлітків.

Хід зборів
Бесіда.

  Який період підліткового віку вважається найскладнішим ?

Найскладнішим ужитті підлітка виявляється час, що припадає на 13—14 років. Саме в ці роки сумніви у власних можливостях і відчуття неповноцінності набувають найбільшої сили. Підліток відчуває постійний тиск з боку дорослих й одночасно прискіпливе ставлення однолітків. Якщо він вже зарахував себе до категорії дурнів і невдачників, то навіть маленьке неприйняття з боку оточуючих або жарт на свою адресу набувають для нього великого значення. Дуже болісно дитина переживає такі ситуації: ніхто не запросив її на важливий захід, ніхто не схотів сісти поруч за парту, вранці вони виявила на обличчі нові прищі… Багатьом хлопчикам та дівчатам доводиться стикатися з подібними ситуаціями протягом всього підліткового періоду.

Задачі, які має вирішити підліток

Американський психолог Роберт Хевігхерст визначив наступні задачі розвитку дитини підліткового віку.

1.     Прийняття власної зовнішності й уміння ефективно володіти тілом.

2.     Формування нових і більш зрілих стосунків з однолітками обох статей.    

3.     Прийняття чоловічої або жіночої соціально-сексуальної ролі.    

4.     Досягнення емоційної незалежності від батьків та,інших

дорослих.    

5.     Підготовка до трудової діяльності, що могла б забезпечити економічну незалежність.

6.Підготовка до власного сімейного життя.

7.  Поява бажання нести соціальну відповідальність і розвиток відповідної поведінки.

8.   Формування системи цінностей та етичний принципів,

якими можна керуватися у житті, тобто формування

власної ідеології.

 Вісім задач підліткового життя створюють чітку послідовність. І не дивно. Навички, здобуті при вирішенні попередньої задачі, знадобляться для вирішення наступної.

1.     Результатами вирішення всіх завдань юності є настання зрілості. Якщо людині це не вдалося, вона буде завжди відчувати ускладнення в стосунках з оточуючими.

2.     У чому ж конкретно полягає вирішення вищезгаданих задач?

3.     Прийняття власної зовнішності. У підлітковому віці людині притаманно занадто перейматися з приводу своїх фізичних даних. То зріст дуже маленький, то, навпаки, занадто високий, то маса тіла недосконала. Підлітку необхідно прийняти свій вигляд та зміни, що відбуваються в організмі, а також навчитися доглядати своє тіло й ефективно володіти ним під час занять спортом, виконання фізичної роботи, відпочинку.

Формування нових стосунків. Дитячі дружба та інтереси

між однолітками однієї статі у підлітковому віці змінюються на різностатеву дружбу. Хлопчики все ще штовхають дівчаток, смикають їх за кіски замість того, щоб подати їм пальто? Значить, вони ще не подорослішали. Час навчатися мистецтву спілкування й поведінки з представниками протилежної статі.

Прийняття соціально-сексуальної ролі. Який вигляд має чоловік, а який — жінка? Як вони мають поводитись? Ким мають стати у житті? Підлітку потрібно навчитися більш дорослих стосунків з однолітками. Подумати, наприклад, про те, що являє собою чоловіча або жіноча роль у родині. Поговоріть із дітьми, вони вам точно вкажуть, ким хто є у світі дорослих.

Досягнення емоційної незалежності. Підліток має сформувати стосунки, засновані на взаєморозумінні, прив’язаності та повазі, але вільні від емоційної залежності. Підлітки, що постають проти батьків та інших дорослих і розв’язують із ними конфлікти, мають навчитися краще розуміти самих себе й старших, уміти розбиратися в причинах конфліктів.

Підготовка до трудової діяльності. Одна з головних задач юності — вибір професії й досягнення економічної незалежності. Перша частина цієї задачі полягає для дитини в тому, щоб з’ясувати, чого вона хоче від життя. Друга частина — вибір професії, навчання і початок трудової діяльності.

Підготовка до власного сімейного життя. Більшість хлопчиків і дівчаток прагнуть створити у майбутньому щасливу родину. Напевне, вони ще не замислюються над цим серйозно, але своє майбутнє бачать саме таким. І результатом вирішення цієї задачі, як правило, є наслідування прикладу родинного життя своїх батьків. Дівчата беруть приклад з матерів, а хлопці — з батьків.

Отже, підлітковий вік — дуже складний період життя вашої дитини, як у фізіологічному та психологічному відношенні, так і у соціальному.

Як допомогти дитині вирішити проблеми?

Період юності, як зазначалось вище, найболісніший у житті, супроводжується швидкими фізіологічними й емоційними змінами.

Тринадцять і чотирнадцять років — найважчі двадцять чотири місяці в житті. Саме в цей час невпевненість у собі й відчуття неповноцінності досягає піку при максимальному тиску соціальної середи.

Самооцінка підлітка майже повністю залежить від схвалення чи несхвалення групи однолітків. Батькам необхідно зберігати контакт з підлітком у ці складні роки. Особливо це важливо тоді, коли, здавалося б, мила й щаслива дитина буквально на очах перетворюється на дратівливого чотирнадцятирічного анархіста. Взаємними образами та криками нічого не добитися. Одна з головних помилок батьків — це безкінечні словесні баталії з дітьми, що призводять лише до стресів та втрати взаєморозуміння. Тож не сперечайтесь з вашими дітьми. Не робіть їх об’єктом постійних загроз, несправедливих звинувачень і образ, а головне, не дошкуляйте їм постійними причіпками. Діти, що вступили у підлітковий вік, особливо не переносять нього, обираючи для себе характерний спосіб захисту: стають наче глухими. Найкращий спосіб погіршити стосунки з донькою або сином — ходити за ними по п’ятах, повторюючи одні й ті самі зауваження з регулярністю годинникової “зозулі.

Батьківський гнів не виправляє підлітків. Необхідно, використовуючи обставини, якими б вони не були, впливати на їх поведінку,, поєднуючи її із закликами до любові, співпраці та взаємним поступкам. Не зовсім великий арсенал — але це все, чим ми озброєні.

Важлива підготовка дітей до складнощів, які очікують їх у перехідному віці. Нам не вдається достатньо підготувати їх до тиску соціальної середи, до фізіологічних змін, що екають на них з переходом у статеву зрілість. Замість цього-ми відпускаємо їх, необізнаних, небезпечним шляхом, наче Червону Шапочку, яка, весело підстрибуючи, біжить лісовою стежкою через темний ліс. Якби батьки цієї милої дівчинки розповіли їй про Сірого Вовка, то, можливо, вона помітила б, що бабуся від дня їхньої останньої зустрічі злегка обросла шерстю і відростила хвіст.

Ми маємо поставити перед собою мету: допомогти нашим дітям уникнути зустрічі з «вовками», які можуть їх проковтнути. Присвятіть дитині хоча б день, вийдіть разом із нею на прогулянку, змініть обстановку і поговоріть про те, що може очікувати на неї в недалекому майбутньому, такі бесіди особливо корисні перед початком статевого дозрівання, до них необхідно готуватися, адже вам буде потрібно зачепити гострі теми підліткового віку.

Найбільш поширена помилка батьків 14—15-річних дітей — це відмова визнавати їхню незалежність та зрілість. Нам хочеться притиснути до себе улюблене дитя, не дивлячись на те, що воно рветься на волю. Ми намагаємось приймати за них рішення, дбайливо прикривати їх крилами і перешкоджати найменшій можливості падіння. Але, вчиняючи так, ми підштовхуємо підлітків на один із хибних шляхів: або пасивно сприймати наш захист, залишаючись до зрілого віку залежними від батьків «дітьми», або постати у великому обуренні, відвертаючи будь-яке наше втручання у своє життя. У першому випадку діти можуть стати моральними каліками, а в другому — перетворитися на розлючених людей, готових у будь-яких невдачах звинувачувати всіх підряд, відмовляючись від родинних зв’язків, що насправді так потрібні кожному з нас.

 Анкета для учнів «Ти і твоя родина».

1.     Із ким у родині ти найбільш дружний?

2.     Кому з рідних довіряєш свої таємниці?

3.     Чи все про тебе знають батьки?

4.     Чи розуміють тебе батько та мама?

5.     Чи завжди батьки поводяться з тобою справедливо?

6.     Якщо тобі погано, кому ти довіриш свої почуття?

7.     До кого звернешся, якщо потрапиш у біду?

Анкета для учнів «Моя думка про себе»

1.     Чи подобається тобі власне ім’я?

2.     Чи вважаєш ти себе привабливим?

3.     Які емоції ти переживаєш найчастіше?

4.     Чи задовольняють тебе твої стосунки з батьками?

Що потрібно робити батькам, щоб полегшитиперехідний вік дитини?

Головна проблема підліткового віку — конфліктність. Звичайно, терпіти хамство власної дитини дуже важко. Так і хочеться дати грубіянові гідну відсіч й поставити його на місце. Та чи буде від цього зиск? Адже ми, дорослі, чудово знаємо: будь-яке загострення стосунків лише підлиє масла в огонь. Будьте мудрішими, не провокуйте свою дитину на грубість. У цьому вам допоможуть наступні правила поведінки в даній ситуації.

1.     Дайте свободу. Спокійно погодьтеся з думкою, що ваша
дитина вже виросла, й надалі утримувати її біля себе не
вдасться, а її неслухняність — це прагнення вийти з-під
вашої опіки.
2.     Жодних нотацій. Більше за все підлітка обурюють батьківські настанови. Змініть стиль спілкування, перейдіть на спокійний, ввічливий тон і відмовтесь від категоричних оцінок та суджень. Зрозумійте: дитина має право на власну думку і власні висновки.

3.    Ідіть на компроміс. Іще нічого нікому не вдалося довести за допомогою скандалу: тут немає переможців. Коли і батьки, і підлітки захоплені негативними емоціями, здатність розуміти одне одного зникає.

1.     Поступається розумніший. Багаття суперечки швидко

згасне, якщо в нього не підкидати дров. Щоб скандал

припинився, хтось має замовкнути. Дорослому зробити

це простіше, ніж підлітку з його нестійкою психікою.

Запам’ятайте: лаври переможця у стосунках із власними дітьми не прикрашають батьків»

2.     Не треба ображати. Припиняючи суперечку, не намагайтесь зробити дитині боляче за допомогою єхидних зауважень або гриманням дверима. Умінню гідно виходити з важких ситуацій дитина навчається у нас.

Будьте міцні й послідовні. Діти — тонкі психологи. Вони

чудово відчувають слабкості дорослих. Тому, не дивлячись на вашу готовність до компромісу, син або доньки мають знати, що батьківський авторитет непорушний; Якщо ж дорослі демонструють підлітку власну невитриманість, істеричність, непослідовність, важко чекати від

нього доброї поведінки.
Як підтримати самооцінку підліткаЛюдині потрібно, щоб її любили, розуміли, визнавали, поважали, щоб вона була комусь потрібна і близька, щоб у неї був успіх у справах, навчанні й роботі, щоб вона могла реалізувати власні здібності, вдосконалюватися, поважати себе. Основа самооцінки дитини закладається в залежності від того, як із нею поводяться батьки. Якщо вони розуміють і приймають її, терпляче ставляться до її недоліків і промахів, вона виростає з позитивним ставленням до себе. Якщо ж дитину постійно «виховують», критикують і муштрують, І самооцінка її виявляється низькою, хибною.

Загальний закон тут простий: у дитинстві ми дізнаємось про себе лише зі слів та ставлення до нас рідних. Образ дитини будується зовні, рано чи пізно вона починає бачити І себе такою, якою її бачать інші. Кожним зверненням до підлітка — словом, вчинком, інтонацією, жестом, виглядом і навіть мовчанням — ми сповіщаємо йому не лише про себе, але й завжди про нього, а часто саме про нього.

Від знаків вітання, любові й визнання у підлітка складається відчуття: «зі мною все гаразд», «я— добрий». А від сигналів засудження, невдоволення, критики — відчуття: «зі мною щось негаразд», «я —- поганий». Покарання, а тим більше саме покарання лише заглиблює його відчуття неблагополуччя й нещастя. Унаслідок підліток, врешті-решт, може дійти висновку: «Поганий, то й нехай! і буду поганим!» Цей виклик, за яким приховується гіркота відчаю.

Щоб не допустити, глибокого розладу дитини із самим собою і навколишнім світом, потрібно постійно підтримувати її самооцінку, відчуття самоцінності. Це можна зробити, керуючись наступними принципами:

•     Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.
•     Активно співчувати її потребам і хвилюванням.
•    Бути разом із нею (читати, поділяти захоплення, відпочивати).
•     Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.
•     Допомагати, коли просить.
•     Підтримувати успіхи.
•     Довіряти їй свої почуття.
•     Конструктивно вирішувати конфлікти.
•      Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази:«Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти…»,«Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є».

10. Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати».

Презентація зборів

БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ

ТЕМА: «ВИХОВАННЯ ЛЮБОВ’Ю»

Мета: розкрити сутність поняття «батьківська любов», ознайомити, на які типи поділяється батьківська любов; уточнити значення цього почуття у формуванні дитячої особистості; розвивати бажання виховувати дітей у гармонії, душевному спокої і рівновазі; бажання  прививати дитині щедрість, чуйність, повагу до старших, увагу до рідних, близьких і всіх оточуючих людей.

ХІД ЗБОРІВ

Батьківська любов… Важко переоцінити значення цього почуття у вихованні людини. Без любові неможливий контакт між великими і маленькими, без любові неможливо прищепити  людині, що росте, сердечну щедрість, чуйність, увагу до людей. І саме їй присвячена тема наших батьківських зборів. Передусім я б хотіла роздати вам насінинку, яку прошу потримати до кінця зборів

 (ВІДЕОКЛІП «ДУША»)

Десь у далекому зоряному безкінечному просторі Всесвіту жила-була душа. Вона була весела і безтурботна, радісна і щаслива. Душа насолоджувалась свободою. Милувалась сяянням зірок, слухала їх веселий щебет. Вона любила, звісивши ніжки, погойдатись на Місяці, спостерігати за парадом  планет, зустрічатись із зірками і мило щебетати з ними про все на світі. Одного разу вона пролітала над Землею і її увагу привернув ледь помітний відблиск вогню у маленькому віконці.  Я думаю, що там чекають і кличуть мене.» подумала душа. В цей самий час на Землі зародилось життя. Душа знайшла своє тіло. Вона з гордістю відкрила двері і зайшла в цей світ. В сім’ї з’явилася довгочікувакана дитина. Унаших  руках безцінний дар, тому бережімо своє найрідніше, найясніше, найяскравіше і найкраще в світі  золоте сонечко.Воно зігріте любов’ю.

Що таке батьківська любов? Це почуття, яке мати і батько вкладають у свою дитину протягом усього їхнього життя. Адже недарма ми, батьки,  часто кажемо своїй дитині: "Для мене ти завжди будеш дитиною!" Але в кожній родині ця любов по-різному розуміється, як дітьми, так і батьками. Так,  насправді,  якою повинна бути справжня батьківська любов по відношенню до дітей?

 Психологи вже давно довели, що досвід дитини, отриманий нею у відносинах з батьками. Є фундаментальним для всього її подальшого життя. Для дитини життєво необхідно, щоб батьки її любили. Без їжі фізичної вона не в змозі вижити, без любові і прийняття вона не зможе стати повноцінною особистістю. Батьки несуть відповідальність за той досвід, який дитина отримає в сім’ї. Ось чому батьківська любов є дуже значущою цінністю і для батьків. І для дітей. Але саме в силу того, що вона така важлива, дуже важко змиритися з її відсутністю або недоліком як дітям, так і батькам. Це може призвести до серйозних спотворень: агресію чи байдужість по відношенню до власних дітей батьки видають за любов, а діти приймають цю підставу за чисту монету, як ніби це і є справжня батьківська любов, а потвм переносять цей досвід у своє життя.

 Умовно вчені-психологи поділють любов на декілька типів:

1.       Любов—гармонія. Якісними ознаками таких стосунків є віра батьків у можливості, перспективи своєї дитини, підтримка її захоплень, сприяння розвитку її здібностей, тактовна участь у її справах. Водночас батьки ставляться до дитини цілком тверезо, бачать її недоліки, допомагають долати їх, зосереджуватися на проблемах саморозвитку і самореалізації. Усе це створює дитині атмосферу психологічного комфорту, відкриває можливості для виявлення її ініціативи, сприяє їй в об'єктивній самооцінці.

2.       Любов—марнославство. Вражені марнославством батьки проявляють непомірні амбіції щодо можливостей, перспектив своєї дитини, часто ставлять перед нею непосильні завдання, незважаючи на вікові та індивідуальні особливості і можливості, форсують її працездатність, розвиток здібностей. За непідтвердженості своїх сподівань розчаровуються в дитині, створюючи відповідний психологічний тип стосунків, який нерідко травмує дитину на все життя.

3.       Любов—конфлікт. Таким взаєминам батьків і дітей властиві спалахи й охолодження любові, істеричність. Ініціюють їх переважно одинокі матері. Як правило, вони травмують, руйнують психіку дитини, зумовлюють різкі перепади її емоційного стану, нестриманість, вразливість до несприятливих зовнішніх впливів.

4. Любов—пристрасть. Такі стосунки характеризують ставлення батьків до своєї дитини як до найдосконалішої істоти, прагнення бути поруч із нею завжди і всюди, некритичне оцінювання її поведінки. Дитина стає ідолм, якому сліпо поклоняються, не бачачи в ній ніяких недоліків, не ставлячи до дитини ніяких вимог, виконуючи будь-яку її забаганку. Як недохват любові, так і надлишок її тягне за собою ряд тих факторів, які можуть перешкодити дитині в подальшому житті. Коли дитині все дозволено, а саме так деякі батьки виявляють свою любов, вона  стає егоїстичною, в світі для неї нікого не існує. Така дитина  ставить себе вище навіть своїх батьків, і ставиться до них як до чарівної палички, яка виконує всі її бажання. Такі діти не мають друзів.  Їм в житті дуже важко буде влаштуватися. Багато хто шукає підтримки в поганих компаніях, де оточуючим наплювати егоїст ти чи ні. Ось тоді батьки починають ставити питання "а чому", "а з-за чого, адже ми ж все йому, все для нього". А проблема лише в самих батьках.

Діти це не каша, яку маслом не зіпсуєш. У вихованні повинно бути чітко визначені як рамки любові,  так і строгості, як ласки, так і вимогливості. Але головне потрібно відчувати, коли дитині потрібна допомога, а коли потрібна вимогливість. І ми повинні першими їй прийти на допомогу і дати пораду чи навпаки розставити все по  місцях і вимагати пояснень.

Презентація зборів: «ВИХОВАННЯ ЛЮБОВ’Ю»

Батьківські збори з батьками та учнями 9 класу 2011рік